PNF, або пропріоцептивна нервово-м’язова фасилітація рухів, – це фізіотерапевтична концепція для роботи з пацієнтами з неврологічними розладами та їх лікування. Вправи спрямовані на збільшення м’язової сили та діапазону рухливості суглобів. Метод базується на нейрофізіологічних принципах рухової активності. У методі використовуються складні рухові патерни, які виникають у повсякденній діяльності.
PNF-терапія покращує м’язову силу, координацію та рівновагу. Під час терапії використовується механізм передачі сили сильніших груп м’язів слабшим – іррадіація.
Залежно від умов і стану пацієнта, вправи можуть проводитися на терапевтичному столі, килимку або в положенні сидячи і стоячи.
Основною метою PNF-терапії є робота над функцією, яка потрібна пацієнту. М’язова сила, амплітуда рухів – те, що є важливим у традиційному терапевтичному менеджменті, є лише засобом для досягнення мети, якою є функція. Як часто ми забуваємо про це у своїй щоденній практиці. Ця концепція рекомендує розглядати пацієнта цілісно, використовуючи для терапії сильні та здорові ділянки тіла. Це дає можливість повною мірою використовувати резерви організму, мотивує пацієнта не зупинятися на досягнутому і, що найголовніше, забезпечує безболісну роботу, без будь-яких психологічно або фізично травмуючих відчуттів. Пацієнт повинен бути партнером фізіотерапевта, визначаючи обсяг і межі діяльності. Саме він ставить цілі терапії. Фізіотерапевт виконує при цьому консультативну роль. Завдяки такому підходу пацієнт, навіть з високим ступенем дисфункції, залишається добре мотивованим і позитивно налаштованим на роботу з терапевтом.